Село Шевченкове тепер у лідерах

Після цієї спекотної неділі, 5 серпня, принаймні за одним показником село Шевченкове посідатиме  1-2 місце в Броварському районі. Точніше, ділитиме ці високі місця з Погребами.

Взагалі те, що відбулося цього дня у цьому селі, одночасно викликає як захоплення, так і сум. Але спочатку – про радість. У Шевченковому   відкрився новий стадіон. Значна подія як для самого села, так і для всього району.

Стадіон розташований у цікавому, привабливому місці. Поряд – невеличкий парк, де можна набрати свіженької  водички  з бювету, прогулятися з дітьми, посидіти з друзями. Територія парку одразу  переростає у стадіон. Головними принадами останнього є якісне,  рівне, футбольне  поле. Саме за цими характеристиками  шевченківська зелена поляна  трохи поступається кращій в районі погребській. Крім того, у Погребах минулого року здали в експлуатацію  стадіонний  будинок, де є роздягальні, душові, кімната для суддів тощо. У Шевченковому цього немає, натомість щойно відкритий стадіон виграє за іншим параметром. Це наявність капітальних трибун на 300 місць.

Але якщо ще характеризувати стан футбольного поля тут, то хочеться, як підсумок, навести слова одного з футбольних функціонерів в районі, тренера великодимерського «Колоса» Ігоря Сердюченка:

- Знаєте, мене радує те, що хоча б раз на рік ми гратимемо на цьому якісному полі.

…Напевно б його слова було б іншими. Продиктовані ж вони тим, що решта стадіонів у районі відчутно програють шевченківському та погребському. Якщо ж говорити відверто, то  з огляду вже на день сьогоднішній  перебувають у занедбаному стані.  Іноді, дивлячись на цю решту, здається, що життя тут зупинилося десь на рівні 60-70-х років.  Ось від цього й сумно.

Парадоксально це звучить, але дуже часто активістам спортивного, футбольного руху на селі доводиться місцевих керівників переконувати в елементарному – потрібно поставити на стадіоні урни для сміття, а потім – ще й регулярно вивозити його, треба хоча б поремонтувати «трибуни», а це – прості лавки, що час від часу треба викошувати поле тощо. І це вже не кажучи про «високі матерії», що влада села повинна піклуватися про розвиток фізичної культури та спорту, виділяти на це хоч якісь кошти, а не відвертатись спиною.

Натомість влада у перших рядах, коли треба щось відкрити, стрічку перерізати, полум’яне слово сказати, вручити якісь нагороди, продемонструвати свою  значимість.

… Цінність шевченківського стадіону  у тому, що ідея зародилася внизу. Знизу її і штовхали. Власне, й довели все до логічного завершення саме ініціатори, на чолі яких стояв справжній ентузіаст своєї справи Володимир Колот. Разом з колективом однодумців  йому довелося переборити  багато перешкод – невіру деяких людей,  в тім числі і своїх колег по селу,  несприяння сільської влади.

- Натомість, - каже Володимир Григорович, - я вдячний дуже багатьом, хто вірив у задум, і хто  допомагав справами, своєю особистою участю. Ми показали, що спільними зусиллями можемо досягти здавалось би неймовірного результату.

Церемонію  урочистого відкриття стадіону   взяла в свої руки районна влада, котра зробила і свій внесок в облаштування стадіону – на заключному акорді вручила комплект футбольної форми.   Голова ж  Федерації футболу району Андрій Гречаний, висловлюючи своє захоплення ентузіазмом шевченківських активістів, акцентував увагу  на тому,  що зроблена дуже велика справа не тільки для громади села, для його майбутнього, але й для всього району.

- Думаю, це добрий приклад  і для інших громад. Якщо поставити собі за мету мати ось такий стадіон – досягти цього можна. Хочу від імені Федерації, усієї футбольної громадськості  району подякувати насамперед Володимиру Колоту за його служіння справу футболу, спорту, за його любов до рідного села, за його жертовність.

Андрій Іванович нагородив Володимира Колота пам’ятною медаллю Федерації футболу. До речі, заслуга Володимира Григоровича ще й у тому, що під час урочистостей саме він не дозволив не згадати  когось із тих,  хто вніс  свою частку в  облаштування цього чудового стадіону.

Подяку від районної влади отримав і голова громадської організації «Громадський захист Київщини» Павло Різаненко.  Йшов він до центру поля під оплески присутніх, адже переважна їх більшість знали – то заслуга, саме цього чоловіка, що їхній стадіон має ту «фішку», котру не мають інші.  

- Зовсім  неважливо, отримав би я подяку сьогодні чи ні. Важливо відчувати хоч якусь причетність до сьогоднішнього  свята. А це й справді свято. Дуже добре, що завдяки неабиякому ентузіазмові активістів цього чудового села, Шевченкове матиме тепер один з найкращих стадіонів у районі.  Я би відзначив ще одну надзвичайно важливу роль, яку гратиме ця спортивна споруда. Вона залучатиме до активних занять футболом дітей Шевченкового. А нині це вкрай важливе соціальне питання, - сказав Павло Олександрович в коментарі газети.

Нагадаємо, що завдяки Фонду  Павла Різаненка «Лівобережна Київщина» стадіон у Шевченковому, який  називається  «Локомотив-Арена», має капітальні трибуни. 

… Звісно, свято відкриття футбольного стадіону не могло не обійтися без матчу. На рівненьку, підстрижену поляну вийшли господарі – футболісти шевченківського «Локомотива»  та  гості -   збірна Броварського району.  Основний час матчу закінчився внічию 4:4. А в післяматчевій серії пенальті  сильнішими, на радість всіх присутніх на стадіоні, виявилися гравці «Локомотива» - 4:1.

Матч закінчився, а свято відкриття стадіону у Шевченковому тривало до пізнього вечора.

Іван Луговий